Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Баришівка

Сторінка 6 з 8
в 1940 році. У ньому демонструвалися кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності: драматичний, музичний, хоровий, художнього читання, спортивний та ін. Значну популярність здобув ансамбль бандуристів, який в 1936 році брав участь у всесоюзних радіофестивалі та хоровій олімпіаді. Міцно увійшли в життя книга, радіо. У районній бібліотеці налічувалося понад 20 тис. томів політичної та художньої літератури. З 1930 року почала виходити районна газета «Прапор колективіста».

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, сотні жителів села пішли на фронт. У господарстві їх замінили жінки, старі, підлітки, на яких було покладено відповідальне завдання: зібрати врожай, вивезти народне добро вглиб країни. Завдяки самовідданій праці в середині серпня було евакуйовано машинно-тракторний парк та основне обладнання МТС і колгоспу. На 10 вересня артіль вже перевиконала план продажу хліба державі.
Німецько-фашистські полчища, що наступали з Чернігова на Київ, 17 вересня захопили Баришівку, але 18 вересня їх вибили радянські війська. Протягом трьох днів в районі вокзалу точилися запеклі бої. Воїнам Червоної Армії допомагали місцеві жителі. Вони ходили в розвідку, перев'язували поранених. 21 вересня під натиском переважаючих сил ворога частини Червоної Армії залишили Баришівку. Окупувавши її, гітлерівці по-звірячому розправлялися з радянськими людьми, насамперед з комуністами й активістами. Вони розстріляли 16 комуністів, в т. ч. голову колгоспу І. М. Кулрієнка, суддю А. М. Макодзьобу, інструкторів райвиконкому С. Г. Безкровного, А. Ф. Дудку. Протягом 1941-1943 pp. фашисти закатували 130 чоловік, 121 (переважно молодь)- вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Проте терор окупантів не зламав волі баришівців до боротьби. Радянські патріоти - місцеві жителі А. І. Ковтун, Р. П. Волошин, Т. А. Литовка, М. М. Рябиць, П. Н. Солонецька, І. Ф. Федорченко переховували і лікували поранених радянських воїнів. Д. П. Кочарська допомагала народним месникам продовольством, надавала їм притулок. М. П. Барабаш і Н. М. Яценко пішли в партизанський загін ім. Щорса, який діяв на території Чернігівської області.
В лютому 1943 року при Баришівській лікарні виникла підпільна антифашистська група. Організатором її був колишній військовий лікар Г. Ф. Чапалов, членами групи -Д. О. Гордієнко, М. І. Демиденко, Л. Ф. Житник, А. А. Борисов, В. X. Куташвілі. Через місцевих жителів А. М. Забродина і М. І. Дем'яненка підпільники встановили зв'язок з партизанським загоном ім. Щорса. Від партизанів вони одержували листівки, які розповсюджували серед населення. Підпільники лікували і переправляли до загону радянських військовополонених. Лікарі Г. Ф. Чапалов і М. І. Демиденко врятували також багато молоді від вивезення до Німеччини, видавши їм фіктивні довідки про хворобу. Але в групу проник провокатор, і в травні 1943 року патріотів арештували і розстріляли. Особливо лютували гітлерівці влітку 1943 року, коли до Київщини наближалася Червона Армія. Вони спалили 169 будинків, зокрема приміщення школи, клубу, лікарні, зруйнували залізничну станцію, водонапірну башту, міст через річку Трубіж.

21 вересня 1943 року війська 136-ї стрілецької дивізії Воронезького фронту визволили Баришів ку. Завдяки швидкому наступу Червоної Армії баришівцям удалося загасити підпалені окупантами масло- і шкірзаводи, врятувати обладнання. З допомогою місцевого населення сапери за одну ніч навели переправу через річку Трубіж, по якій радянські війська рушили далі на Київ.
У Великій Вітчизняній війні брало участь 1380 жителів Баришівки, з них 1280 - удостоєні урядових нагород, в т. ч. С. С. Сімак нагороджений орденом Леніна.
Відразу ж після визволення Баришівки трудящі під керівництвом партійних і радянських органів приступили до відбудови господарства. Вже через місяць дала перший струм електростанція, стали до ладу шкірзавод і маслозавод.
Високу трудову активність проявили колгоспники. Прагнучи дати для потреб Червоної Армії якнайбільше продовольства, в лютому 1944 року вони внесли у фонд оборони 125 цнт хліба, 400 цнт картоплі.
У період післявоєнної відбудови народного господарства хліборобам Баришівки довелося подолати багато труднощів. У колгоспі не вистачало машин, насіння, фуражу. Різко зменшилося поголів'я худоби. Орати землю доводилося коровами, копати лопатами. Велику допомогу баришівцям подала держава, виділивши колгоспу кредити і насіннєву позичку.
Партійна організація, сільська Рада мобілізували трудящих на якнайшвидшу відбудову господарства. Баришівська МТС першою в області відновила роботу. З кожним роком збільшувалася допомога механізаторів колгоспам. У 1950 році тракторний парк МТС порівняно з 1946 роком зріс удвічі. Велика увага приділялася підвищенню культури землеробства, заготівлі і використанню місцевих добрив.
На кінець 1949 року було перевершено довоєнний рівень поголів'я худоби. Тільки


Баришівка